Записи

ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ ІВЕРСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ

26 жовтня Православна Церква вшановує чудотворну Іверську ікону Божої Матері. Історія цього святого образу Богородиці сягає Х ст., у час царювання імператора-іконобрця Феофоіла. За переданням ця ікона була написана самим апостолом Лукою. Коли Пречиста Діва Марія побачила її то сказала, що благодать і сила Господа будуть із цим святим образом. Через вісім століть цей святий образ зберігала одна благочестива жінка-вдова у себе вдома, поблизу міста Нікеї. У той час панувала боротьба проти святих ікон. За зберігання образів людина могла бути підданою покаранню. Єретики вилучали святі ікони у віруючих, знімали їх із храмів та показово знищували. Так одного разу загін воїнів увійшов до дому, де зберігалась свята ікона. Побачивши на стіні в одній із кімнат ікону Божої Матері, воїни скинули її, а один воїн витягнувши спис, пронзив ним Лице Богородиці. З цього місця потекла людська кров. Від побаченого воїни вжахнулись. Вдова запропонувала воїнам усе своє золото і попросила їх не чіпати святий образ, а забрати його в інший день. Розгублені воїни взяли запропоновані кошти і пообіцяли прийти по цю ікону наступного дня.Коли воїни пішли, жінка разом зі своїм сином віднесли ікону на берег ріки, аби спасти її від нової ганьби. Прийшовши до річки жінка опустила ікону в річку. Водночас сталось ще одне чудо – ікона стоячи на воді, поплила за течією річки.Побачивши це жінка почала гірко плакати. Її син запитав у неї, чому вона сумує та плаче, адже святий образ врятовано. На це питання вдова сказала, що тепер воїни уб’ють їх через обман. З болем у серці вона сказала своєму сину: «Стара я вже, синку, тому і помру тут, а ти ще молодий, тому прошу тебе, тікай звідси, збережи своє життя, іди на святу гору Афон. І так, як я вручила Богородиці Її святий образ, так вручаю і тебе Її святому заступництву».Син довго не хотів полишати свою матір саму, але вона наполягала, кажучи: «життя моє вже закінчується, а тебе ще чекає великий шлях. Спасайся! Нехай Господь благословить тебе».Зі сльозами на очах син виконав доручення матері. Коли жінка повернулась додому, її вже чекав розлючений загін воїнів, який відразу убив її.Через кілька років юнак дійшов до Афону. На святій горі він посилився в одному із монастирів та прийняв чернечий постриг. Одного разу він розповів братії про те як вони із матір’ю врятували образ Богородиці, і як він чудом поплив по воді. Ця розповідь більше двохсот років зберігалась у обителі і передавалась із покоління в покоління навіть після смерті самого ченця.Одного разу на морському березі зібралося кілька монахів Іверона — Іверського монастиря, що був заснований грузинами-іверами в кінці X століття. Раптом один з іноків, який сидів обличчям до води, закричав: «Господи помилуй!». Ченці подивились куди показував їх брат і побачили на морі вогненний стовп, що піднімався до неба – він здіймався від образу Богоматері, що дивним чином стояв на воді. Ченці сіли у човен і хотіли забрати ікону в свою обитель, але як тільки вони наближалися до образу, то святиня віддалялася від них. Тоді ігумен монастиря очолив молитовне служіння з проханням дарувати ікону обителі. І ось уночі благочестивий старець того монастиря Гавриїл сподобився бачити видіння Небесної Цариці. «Передай настоятелю і братії, що я хочу дати їм Мою ікону в покров і допомогу. Увійди в море і з вірою йди по хвилях – тоді усі пізнають мою любов та благовоління до вашої обителі».Зранку вся братія монастиря зі співом молебня вирушили на берег моря. Старець Гавриїл без страху і коливання ступив на воду й сподобився прийняти священний образ Богоматері. Ікону поставили у невеликому храмі на березі й три дні поспіль перед нею не змовкала чернеча молитва. Пізніше образ перенесли у соборний храм монастиря.Але дивні чудеса і далі відбувалися із тією іконою: зранку наступного по перенесенні дня ікону виявили не у храмі, а над монастирською брамою. І так повторювалося кілька разів. Врешті старець Гавриїл знову отримав видіння Божої Матері, Котра сповістила йому, що не бажає, щоб охороняли Її, а сама хоче бути Охоронителькою в цьому житті й майбутньому. «Я сподобилася милості від Бога для вас і до тих пір, поки бачитимете Мою ікону в своїй обителі, благодать і милість Сина Мого до вас не зменшиться» – сказала пречиста Діва Марія.Ченці збудували надбрамну церкву на честь Пресвятої Діви, Охоронительки обителі, де чудотворна ікона перебуває і до нашого часу. Православні греки називають ікону «Портаітисса» – «Вратарниця», а за місцем свого явлення на Афоні ікона називається Іверською.Цей святий образ прославився багатьма чудесами. Були випадки чудесного поповнення запасів пшениці та єлею в монастирських коморах, зцілення хворих. Що молилися перед цим образом, врятування монастиря від нападів ворогів. Якось перські війська взяли монастир в облогу. Ченці стали взивати за допомогою до Богородиці, молячись перед Її чудотворним образом. Раптово піднялася буря, що потопила ворожі кораблі. Живим залишився лише один воєначальник, що будучи враженим чудом гніву Божого, покаявся, почав просити прощення за гріхи, а пізніше став одним із жертводавців обителі, матеріально сприяючи розбудові монастиря.На Афоні існує передання, що Іверська ікона стане знаменням кінця світу. Перед другим пришестям Христовим вона знову піде по воді — на Схід, назустріч Спасителю.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *