Записи

ПРО БЛАГОСЛОВЕННЯ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛЯ

Кожного богослужіння ми бачимо як священик чи єпископ повертаючись до людей осіняє усіх присутніх у храмі хресним знаменням, та промовляє особливі слова «Мир усім». Таке осінення називається благословенням. Саме ж благословення має древню історію. З Євангелія відомо, що сам Спаситель благословив п’ять хлібів, тим самим створивши чудо, наситивши п’ять тисяч народу; на Тайній вечері Він благословив хліб і вино, перетворивши їх на свої Пречисті Тіло і Кров; а також під час свого Вознесіння він благословив апостолів на проповідь. За прикладом Христа апостоли благословляли своїх учнів, та новонавернених юдеїв та язичників. Таке апостольське благословення, за свідченням Священного Писання, проявлялось у промовлені імені Господнього, за допомогою якого творили багато чудес, зцілювали хворих, виганяли нечистих духів. Такою могутньою силою володіли апостоли, на яких зійшла благодать Святого Духа у День п’ятидесятниці. Зі збільшенням Церкви Христової апостоли поставляли єпископів, яким передали цю благодать Святого Духа через покладання своїх рук, що символізувала сходження Божої благодаті. У свою чергу єпископи поставляли священиків. Такий звичай зберігається і до сьогодні. Таким чином можна простежити, що принцип благословення ще з часу древньої християнської Церкви полягав у промовлені імені Господнього та певного зовнішнього прояву, який з часом міг змінюватись.Зараз, склалась практика, що коли священик благословляє нас, то він складає пальці так, що вони зображують літери: Іс Хс, тобто Ісус Христос. Це означає, що через священика благословляє нас Сам Господь наш Ісус Христос. Тому благословення священнослужителя ми повинні приймати з благоговінням. Щоб отримати окремо для себе благословення від єпископа чи священика, потрібно складати руки хрестоподібно: праву на ліву, долонями вгору. Отримавши благословення, ми цілуємо руку, що благословляє нас, — цілуємо немовби невидиму руку Самого Христа Спасителя. Утім, зараз в час пандемії, від цілування руки варто утриматись і лише благоговійно схилити голову перед священнослужителем, який благословляє нас.Для когось така традиція може видатись дивною. З цього приводу варто згадати одну християнську притчу. «Якось один молодий священик служив Літургію у палацовій церкві в присутності короля. Старий король був незвичайно набожний. Служба в церкві ніколи не починалася, поки він не прийде. У церкві він стояв непорушно на своєму місці.Коли молодий священик завершив богослужіння, він виніс перед королем хрест і просфору. Король приклався до хреста і хотів поцілувати руку священика. Однак молодий чоловік відсмикнув руку, як би соромлячись, що людина поважного віку і стану буде цілувати йому руку. Король глянув на нього і звелів: “Дай руку! Я цілую не твою руку, але шаную твій сан, який старший за тебе, і за мене”. Тому просячи благословення потрібно пам’ятати, що благословляє не людина, а сам Господь. Як зазначає святитель Іван Золотоустий: «не людина благословляє, а Бог його рукою і словом». Таким чином під час благословення ми просимо Божої допомоги у наших важливих і повсякденних справах. Варто пам’ятати, що саме по собі благословення священика не є якимось магічним ритуалом, воно принесе лише тоді добрий плід, коли ми самі будемо докладати до цього власних зусиль, а саме жити по заповідям Божим.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *